Блог вчителя зарубіжної літератури Векленко Світлани Петрівни

вторник, 1 февраля 2022 г.

Дистанційне навчання

02.02.2022 р.

7 клас
Зарубіжна література

Тема уроку: "Еволюція героїв (Шимек і Бузя) у часі за повістю Шолом-Алейхема «Пісня над піснями»".

1. Уважно прочитати порівняльну таблицю і записати її зміст в робочі зошити.

Порівняльна таблиця

Еволюція героїв (Шимек і Бузя) у часі

Шимек	Бузя
Частина перша Бузя
Молодший на рік	Старша
Сором’язливий	Дочка старшого брата Бені
Вигадливий	«Світло в усіх куточках»
Не любить, коли з нього сміються	Любить сміятися
Може «видряпатися на найвище дерево»	Не вірить Шимеку
Вміє стріляти	«Прекрасна подруга»
«Має крила»	Принцеса
«Мов орел»	Плаче на самоті
Щасливий	Не любить свою матір
	Царівна
	«Зачарована принцеса»
*Злиті зі святковою тишею*
Частина друга Ідемо по зелень
Всесильний	«Дурненька»
Закоханий	Не любить казок про царівну
*Щасливі на фоні природи і Зелених Свят*
Частина третя Тієї ночі
Світ без Бузі – інший світ	Чиясь наречена
«Гнів бушує в душі»	Їй немає рівної
Кохає Бузю	«Замислені…сині очі»
*Відчувають одне і теж, але мовчать і страждають*
Частина четверта У суботу після Зелених Свят
Признається Бузі в коханні	Плач Бузі
ПІЗНО
«Шляхи різні»
Звертається до коханої мовою «Пісні над піснями»	Бузя вигадує власну «Пісню над піснями», тому що має бути вірною слову і тому, за кого її віддають.
Самотній	Суламіф з «пісне-пісенного роману» Шимека
Оплакує «навіки втрачене щастя»
Початок Кінець
«Пісня над піснями»

2. Образи головних героїв повісті.

Шимек – головний герой юнацького роману, хлопець з дуже яскравими мріями. Хлопчик навчався в хедері, спеціальній євреській релігійній школі. Йому подобалося ходити з батьком у Синагогу. Їхні відносини з дівчинкою Бузею носять спочатку дитячий характер сумісного спілкування. Хлопець взрослішає і поринає у світ мрій, де він бачить себе немов героєм, який рятує прекрасну царівну. Але він не переносить, коли над нім посміхаються. Саме через прочитану ним біблійну «Пісню пісень» він бачить світ, в ньому розкриваються почуття до Бузі, як чогось священного. Він тягнеться до прекрасного, до своєї Суламіфь (Бузі). Але він покидає містечко через батька та його завіти, потім жалкує, що «піздно згадав, що є Бузя на світі, Бузя, яка має серце, душу...”». Шимек прогадав, його щастя вислизнуло від нього.

Бузя – спочатку маленька дівчинка. Бузя – це її скорочене ім’я від Естер-Ліба, Лібузя. Її мати покинула її, коли вмер батько. Бузя живе в родині Шимека, стає його названою сестрою. Дівчинка сумує за матір’ю, її обличчя кожного разу змінюється. Шимек помічає її великі блакитні очі, чудову усмішку. Вона стає привабливою молодою дівчиною. Вона дуже сором’язлива, тендітна. Вона, як сонечко, як зіронька, яка освітлює життя Шимека. Бузя закохується в Шимека. Але Шимек покидає хату, а вона стає нареченою. І після зустрічі з Шимеком її світ перегортається: «так плаче людина над своїм життям, що нібито вислизнуло з-під ніг». Образ Бузі викликає почуття суму та жалощі.

3. Виконати тестування за темою: зайдіть за посиланням "На урок"
. Уведіть код доступу 3828510 (завдання потрібно виконати до 06 лютого

до 21 години).

Дистанційне навчання

02.02.2022 р.

9 клас
Зарубіжна література

Тема уроку: "М. Гоголь. "Ревізор". Образи чиновників. Образ Хлестакова та його динаміка".

1. Перевірка: "Чи уважний ти читач".

2. Образи чиновників.

3. Образ Хлестакова.

Основний зміст п'єси відображає конфлікт між головним героєм Іваном Олександровичем Хлєстаковим і чиновниками. На прикладі ситуації передана картина взаємовідносин бюрократичної верхівки і простого народу. Над людськими цінностями панує матеріальна вигода.

Дія розгортається в маленькому провінційному містечку. Молодого чиновника Хлєстакова, який приїхав з Петербурга приймають за ревізора. Візит перевіряючого органу очікувався найближчим часом і тому ні в кого не виникло сумнівів.
Скориставшись ситуацією, Хлестаков чудово проводить час і витягує з того, що відбувається матеріальну вигоду. Взявши в кругленьку суму позики, він залишає обдурених чиновників і покидає містечко.
В образі Хлестакова поєднуються такі протилежні риси, як нікчема і надумана важливість, внутрішня порожнеча і претензійність до оточуючих.

З виходом у світ комедії, в літературних колах з'явилося нове поняття «хлестаковщина». Під цим словом мався на увазі характер російської людини, схильного до брехні, хвастощів і обману. Хлестаковщина проявляється в кожному учаснику комедії. Це підкреслює основний задум Гоголя.

Хлестаков постає перед читачем в образі молодого поміщика 23 років. Він займає низьке положення в суспільстві, не приносить належного йому доходу.

Чиновник має житло з однієї кімнатки і ледве-ледве зводить кінці з кінцями. Однак це не заважає Хлестакову мати при собі слугу і мріяти про краще життя. Чиновнику подобається, щоб йому прислуговували й догоджали.
Йому хочеться відчувати любов і повагу оточуючих.

Цитата: «...На мою думку, що потрібно? Потрібно тільки, щоб тебе поважали, любили щиро, – чи не правда?..». Він не соромиться приймати фінансову допомогу батька і з легкістю прогулює всі гроші: «...Батечко пришле гроші, чим би їх притримати – і куди!.. пішов гуляти: їздить на візнику, кожен день ти діставай в кеятр квиток, а там через тиждень, аж гульк – і посилає на товкущий продавати новий фрак...».

Створюючи ілюзію для оточуючих, чиновник вкрай стурбований своїм зовнішнім виглядом. Завжди підстрижений і одягнений за останньою модою. За красивою зовнішністю, чиновник маскує свою убогість. В силу своєї легковажності, Хлестаков живе не за коштами. Здійснює необдумані розтрати або програє гроші в карти.
Така поведінка підкреслює його нікчемність та не викликає поваги в оточуючих. Його бідність полягає не тільки в нестачі матеріальних благ, а й у духовній порожнечі. Хлестаков живе надіями підкорити столицю. Однак відсутність корисних знайомств і порожній гаманець роблять його повним невдахою.

Його власний слуга відноситься до господаря з зневагою. Він відчуває себе набагато розумнішими. І, якщо протягом всієї комедії, Хлестаков шахраює ненавмисно, то Осип свої дії виконує усвідомлено, продумуючи кожен крок.
На вигляд чиновник має худорляву статуру. Вираз обличчя підкреслює порожнє внутрішній зміст Хлестакова. Він не здатний сконцентрувати свою увагу в бесіді і постійно перескакує з однієї теми на іншу.

Цитата: “Та мене вже скрізь знають...З гарненькими актрисами знаком. Я ж теж різні водевильчики...Літераторів часто бачу".

Його несподівані висловлювання прерывисты і сумбурні. Чиновник не стримує вульгарних висловів у спілкуванні з простими людьми. Потрапляючи у вище суспільство, Хлестакову хочеться здаватися краще й більш освіченими. Він додає у свою мову красиві літературні висловлювання та французике вирази, однак робить це невпопад.
Бідність Хлестакова викликає у нього самого величезне незадоволення собою. Він зневажає свій спосіб життя, але не намагається що-небудь змінити в кращу сторону. В силу своєї дурості і порожнечі, йому простіше сподівається на удачу або випадковість. Хлестаков живе пристосовуючись до поточним обставинам. Він не здатний спланувати наперед свої дії, проте з легкістю вивертається з будь-якої непередбачуваної ситуації.
Саме, завдяки своїй не дуже продуманої спонтанної брехні, Хлестаков залишається поза підозрою у своєму ненавмисному обмані. Опинившись у ролі ревізора, він навіть не зрозумів як його сприймають.
Гоголь підкреслює акторська майстерність ревізора, його спритність і швидку реакцію на обставини, що склалися. Він із задоволенням вплутується в будь-які авантюри, в яких може попиячити, похизуватись або отримати грошову вигоду.
У деяких сценах Гоголь підкреслює боягузтво Хлестакова. Він проявляє показову хоробрість, при цьому відчуває страх перед покаранням за свої гріхи.
Як і всі люди, Хлестаков має деякі слабкості. Він любить смачно поїсти. Навіть при повній відсутності грошей претендує на кращий обід і комфортні умови.

Цитата:»...Гей, Осип, іди подивися кімнату, кращу, так обід запитай найкращий: я не можу їсти поганого обіду, мені потрібен кращий обід...».

В якості розваги воліє грати в карти, програючи значні грошові суми. Петербурзька життя притягує чиновника. Він щодня відвідує театри і має пристрасть до розваг.
Молодий чиновник велелюбний у відносинах з жіночою статтю: «...Ось ще щодо жіночого підлозі, ніяк не можу бути байдужим. Як ви? Які вам більше подобаються – брюнетки чи блондинки?..»
Хлестаков вміє красиво доглядати і для чарівності провінційних дам вміло оперує звабливими висловлюваннями. Виробляє у дам враження милого симпатичного людини. Уміє в потрібний час проявити свою вихованість і люб'язність. Ревізор починає залицятись двома жінками одночасно і добивається розташування обох.
В пориві почуттів Хлестаков готовий постати перед кожною на колінах і висловлюватися красивими промовами. Його вчинки набувають абсурдний і необдуманий характер. Не замислюючись про наслідки, він примудряється одночасно зізнатися в любові доньці і дружині городничого. Той факт, що одна з вподобаних йому дам заміжня, анітрохи не бентежить ревізора.

У своїх загравання Хлестаков поступово починає проявляти надмірну нахабство і наполегливість. Донька городничого попадається на гачок ревізора і закохується в нього по вуха. Хлестаков, вбачаючи в ній більш легку здобич, переключає свою увагу на дівчину. Недалекоглядність і дурість дочки городничого підштовхує її побратися з Хлєстаковим.
Їдучи з передмістя назовсім, ревізор з легкістю забуває про своїх зізнаннях і обіцянках коханої, ставлячи свої інтереси на перший план.
Хлестаков далекий від розуміння процесів, що відбуваються у вищих колах. Однак не применшує своєю значимістю серед посадових осіб. Відмінною рисою молодого чиновника є щиросердність, що супроводжує його правдиві і брехливі висловлювання. Наївне і ненавмисне поведінка ревізора обеззброює і має чиновників.
Опинившись у суспільстві впливових людей, Хлестаков знаходиться в стані радісного збудження. Він без угаву розповідає про свої мрії, видаючи бажане за дійсне.
Він настільки щиро переконаний у вдалому втіленні своїх нереалізованих фантазій, що у його слухачів не виникає жодного сумніву в правдивості сказаних слів. Чиновники, засліплені своїми страхами, максимально вислужуються перед ревізором. Їх налякане уяву зіграє з ними злий жарт.
Показове гостинність і привітність звеличує Хлестакова в його власних очах. На тлі обдурених провінціалів, він вважає себе самим розумним і гідним членом їх верхівки. Підносить свої можливості і таланти.
У пориві хвастощів, він розповідає, що читає безліч літературних творів і навіть примудряється привласнити собі авторство деяких творів.

Цитата: «...Так, і в журнали розміщую. Моїх, втім, є багато творів: «Одруження Фігаро», «Роберт‑Диявол», «Норма».

Ревізор нахабно бреше навколишнім, що знаходиться в дружніх відносинах з Пушкіним. Таким чином, але намагається викликати повагу оточуючих, підкреслити свою освіченість і значимість. Майстерне брехні Хлестакова допомагає на час забути про його убоге життя.
Саме спонтанність і непродуманість вигадок допомагає ревізору залишитися поза підозрою. Відсутність злого умислу надає його вчинків природність.

Загадка Хлестакова

Скориставшись своїм становищем, ревізор не соромлячись бере хабарі під виглядом тимчасового позики. Він приміряє на себе поведінку чиновників з його повсякденного життя в Петербурзі і чудово вписується в подібну роль.

У кожному відвідувачі, які прийшли до нього за допомогою, Хлестаков насамперед вишукує вигоду для себе. Якщо людина йому потрібен, то він не спроможний вникнути в його проблеми. Дає порожні обіцянки і нічого не робить.
Досягнувши вершини свого становища, ревізор з презирством ставиться до людей, які нижче його рангу. Його турбує лише власне благополуччя.
Хлестаков живе подіями одного дня. Тому отримавши всю вигоду з ситуації, ревізор залишає місто разом зі своїм слугою. А через деякий час, чиновники викривають його, прочитавши листа, адресованого його другові.
У ньому ревізор розповідає про приключившейся історії. Висміює її учасників і пропонує описати те, що трапилося в цікавій статті. У відповідному листі один Тряпичкин захоплюється вмілою грою Хлестакова. Підкреслює оригінальність його дій і зізнається, що мав інше уявлення про людські можливості одного.

Тема комедії не втратила інтересу до цього часу і користується успіхом у театральних постановках. Кожен читач може витлумачити Хлестакова по-своєму. Хтось прийме його за розважливого хвалька. Хтось побачить у ньому жалюгідного шанолюбця.

Комічність твору полягає в ошуканих чиновниках, які, вибудовуючи хитромудрі плани, самі залишилися в дурнях. В образі Хлестакова кожен читач може помітити свої негативні якості – прояв жадібності, егоїзму і дурості.

4. Виконати тестування за темою: зайдіть за посиланням "На урок"

. Уведіть код доступу 1571988 (завдання потрібно виконати до 06 лютого
до 21 години).

Дистанційне навчання

02.02.2022 р.

10 клас
Зарубіжна література

Тема уроку: "Федір Михайлович Достоєвський. "Злочин і кара". Сюжет роману, зумовлений рухом свідомості головного героя. "Теорія" Раскольнікова, її сутність і проблемність".

1. Подивитися освітній відеоролік "Біографія Достоєвського".